Рушники з образами Рожаниць., вікна пофарбовані у колір вогню

Мій український дизайн після ремонту8)

Рушник над дверима. Поки що мальований, але сподіваюся скоро повісити власний

Папужки нажаль не пройнялися сакральністю мого рушника і нещадно викльовують вишивку.

Тут пташечки повихованіші

Добавлено (07.07.2010, 22:05)
---------------------------------------------
Символічне значення вікна.

Стіни хати ділять світ на цьогобічний і потойбічний, таким чином реалізовуючи ідею видимого і невидимого. Якщо людина знаходиться в хаті – то хата символічно є видимим світом, а все, що за її стінами – потойбічним. Якщо людина знаходиться на вулиці, то потойбічним світом для неї є хата.
Отвори у стіні ніби стоять між світами. Через них символічно людина народжується (з’являється, коли заходить у двері ) і помирає ( виходить, переступаючи поріг). Звідси і вираз переступити межу – померти.
Вікно символічно позначає вихід у потойбічний світ.
Є згадки, що померлих виносили через вікно, або через пролом у стіні, щоб вони не могли повернутися з того світу через двері.
На проводи через вікно перекидали кінець рушника і ставили кутю. таким чином запрошувалися предки до вечері.
Якщо немовля народжувалося хворим, то його тричі передавили через вікно з рук в руки.
Символічно це значило, що хвора дитина померла, здорова народилася.
Існував обряд імянаречення, коли людина пролазила крізь вікно символічно помираючи, і поверталася назад – символічно воскресаючи уже під іншим ім’ям.
Під вікнами співали свої ритуальні пісні колядники. Потойбічний світ зберігає в собі багатства світу. Мешканці оселі слухаючи хор отримували не просто побажання добробуту та здоров’я, а обіцянку, що вищі сили потурбуються про врожай. Коли колядникам через вікно (!) передавалися ласощі, то цією дією знову проводили символічний перехід багатства з невидимого світу у видимий. Адже для колядників світ вулиці є видимим, явним, світ помешкання, навпаки, потойбічним.
Дівчата використовували вікно для того, щоб дізнатися свою долю: підслуховували під вікнами, сваряться господарі, чи ні. Почуте визначало стосунки у своїй родині.
Вікном повитухи називали жіночі статеві органи, які готові до проходу дитини.
Вікном називали ополонку, джерело, проталини на полях.
Як бачимо, при вживанні слова вікно, всюди використовується опозиція двох світів.

Дуже цікавим є символічне значення віконниці – дошки, якою закривали вікна.
Це слово має спорідненість із словом ікона
За законами укр.мови, перший відкритий склад має тенденцію до закриття. отець-вітець, очі-вічі, якщо використати це у випадку зі словом ікона то матимемо - вікона.
Ікони прикривалися раніше, навіть сьогодні у бабусь можна зустріти іконостас прикритий тюлем. Так же прикриваємо ми і вікна.
"грец. εіκόν" - ікона значить малюнок і походить від εоіха - (е)оі(й)ка - ОИКА - "бути схожим". А ось про походження слова ОИКА пишеться: "надійних відповідників немає".
я припускаю, що перфект ОИКА походить від прасл. ОКО.
Завдяки очам, людина отримує до 80 відсотків інформації про навколишнє , так і завдяки вікну, людина бачить зовнішній світ. Коли ми заплющуємо очі – то цією дією ніби відокремлюємо себе від зовнішнього світу і зосереджуємося на тому, що не доступно для сприйняття іншими людьми, опиняємося по той бік світу, розплющивши очі - відновлюємо зв’язок із навколишнім.
Очі, як і вікно символічно відіграють роль проходу між світами, відокремлюють видиме і невидиме. В російській мові добре видно цей зв’язок: око – окно.
Очі заплющуються за допомогою віка, повіки
З етимологічно словника: віко - кришка скрині, діжки, домовини; повіка.
Тобто віко – це те, що стоїть на межі видимого і невидимого, явного і потойбічного.
Тут мабуть доречно згадати гоголівське: „Подымите мне веки”, де зв’язок між потойбічною істотою та людиною встановлюється за допомогою розплющених очей та контакту очі-в-очі.
Отже, очі як і вікно – це прохід між цим світом і світом по той бік. Між тим і цим світом стоять віко та віконниця.
У мене на батьківщині віконниці і досі розмальовують синьо – білими кольорами та таємничими знаками, у яких проглядаються писанкові символи – берегині, волові вічка та баранячі ріжки.
Тобто віконниця – це розмальована символічними знаками дерев’яна дошка, яка використовувалася, окрім її побутового призначення, з метою захисту від ворожих сил.
Що таке ікона – дошка з малюнком, де зображується релігійний символ, який використовують з метою захисту.
Як видно за своїм символічним значенням віконниця та ікона досить близькі.
Мабуть цим можна найповніше пояснити народний звичай вішати ікону над вікном.

МОГУ С ВАМИ НЕ СОГЛАСИТЬСЯ, alisia,

МНОГИЕ НАОБОРОТ УСТАВ ОТ НАПЫЩЕННОСТИ, НЕИСКРЕННОСТИ И БЫСТРОТЫ НАШЕЙ СОВРЕМЕННОЙ ЖИЗНИ ВСЕ ЧАЩЕ ОБРАЩАЮТСЯ К ИСТОКАМ. НО БОЯТСЯ МЕНЯТЬ ЧТО-ТО КОРЕННЫМ ОБРАЗОМ В СВОЕЙ ЖИЗНИ, ПОЭТОМУ ОСМЕЛИВАЮТСЯ ТОЛЬКО НА ПСЕВДО МАЗАНКИ, ПСЕВДО ХАТЫНКИ, А ВНУТРИ ЭТО СУПЕР СОВРЕМЕННЫЙ ДОМ, СО ВСЕМИ ВЫТЕКАЮЩИМИ ОТСЮДА ПОСЛЕДСТВИЯМИ... ТАМ ВАМ И МРАМОР И БАССЕЙН И СИСТЕМА "УМНЫЙ ДОМ" И СИГНАЛИЗАЦИЯ С ВИДЕО НАБЛЮДЕНИЕМ...И МНОГО ЧЕГО ИНТЕРЕСНОГО.
В ДОКАЗАТЕЛЬСТВО СВОИХ СЛОВ МОГУ ВЫЛОЖИТЬ ФОТОГРАФИИ ДОМИКА ОДНОГО ИЗ МОИХ ЗАКАЗЧИКОВ:

http://radikal.ru/F/s003.radikal.ru/i201/1007/74/c974497723a2.jpg.html

http://radikal.ru/F/s53.radikal.ru/i139/1007/a3/f004ea379df5.jpg.html

http://radikal.ru/F/s15.radikal.ru/i188/1007/97/9d277d0a6d0f.jpg.html

http://radikal.ru/F/s52.radikal.ru/i137/1007/54/3aeea8c7283f.jpg.html

http://radikal.ru/F/s001.radikal.ru/i195/1007/91/983b61707580.jpg.html

это "чудо" еще в процессе. завтра найду сам проект-выложу общий вид. вот она какая "мазанка" 21 ВЕКА

Стіни хати ділять світ на цьогобічний і потойбічний, таким чином реалізовуючи ідею Яви і Нави. Якщо людина знаходиться в хаті – то хата символічно є Явним світом, а все, що за її стінами – потойбічним. Якщо людина знаходиться на вулиці, то потойбічним світом для неї є хатаю.
Двері при цьому ніби стоять між світами. Через них символічно людина народжується (з’являється, коли заходить ) і помирає ( виходить, переступаючи поріг). Звідси і вираз переступити межу – померти.
Так як символіка дверей тісно пов’язана із смертю і народженням, то ж і оберіг використовувався відповідний – Дерево Роду.
Традиційно – це був рушник з орнаментом, за допомогою якого передавалася інформація про рід. Або ж біля дверей Це дерево роду малювалося на стіні, де відмічалися всі члени родини.
Зображення Дерева Роду мали свої чіткі канони:

Дерево Роду досить часто плутають із Деревом Всесвіту, вважаючи, що вони несуть однакове смислове навантаження. Тому потрібно чітко розмежувати ці поняття.
Дерево Всесвіту символізує Бога Рода, в якому об’єднані усі Боги – це небесний, божественний Рід.
Дерево Роду символізує гілочку із Дерева Всесвіту, пересаджену на землю – це земний, людський рід, в якому об’єднанні пращурі з їх нащадками, нині живущими та ще не народженими.
Дерево Всесвіту вічне, Дерево Роду, як і людина, підвладне земним силам, воно може зламатися, засохнути, його життєві сили може висотати рослина – паразит. Тому, вишиваючи Дерево Роду жінка строго дотримувалася віками вироблених канонів, вірячи, що вони допоможуть захистити її рідних від лиха.
Виростало Дерево Роду із горщика – вазона, звідси походить ще одна назва візерунка – Вазон. Горщик має бути стійким: від цього залежатиме чи стабільним буде життя родини чи буде зруйноване життєвими негараздами, тому в основі він широкий, а до верху звужується – це стилізований трикутник вершиною вгору – символ чоловічого початку, з якого починається рід.
З горщика піднімається стовбур, він має бути міцним, адже це символ міцності роду. На стовбурі не можна малювати ніяких деталей, вони виснажують дерево, а отже знесилюють рід.
Дерево Роду має п’ять гілок – це відгомін прадавнього вузликового письма, яким передавалася інформація про рід, його геральдику. Різноманітні конфігурації із п’ятидільних мотивів зустрічається в давніх гуцульських та подільських низинних узорах і складає основу багатьох геометричних орнаментів, наприклад конструкція з п’яти ромбів, яка має назву „геральдичний вузол”.
Нижні гілки схилені до низу, в світ Нави – це прадід та прабаба, які уже померли або ж готуються до переходу на інший світ. На цих квітках не малюють ягідок, зерняток та вусиків, що виступають символами продовження роду.
Інші три гілки символізують дідів, батьків та дітей. Вони тягнуться вгору, в деяких випадках ці гілочки ніби виростають одна з одної показуючи таким чином безперервну спадкоємність поколінь.
На верхніх гілочках доречно використати символіку продовження роду, так як саме дітям належить виконати свій священний обов’язок перед Родом, щоб душі пращурів , які знаходяться у наві, могли повернутися на білий світ у нащадках і продовжити свій шлях духовного розвитку.
Ці квіти можуть мати овальну форму із зернами в середині, символізуючи собою матку, що утримує. Їх не можна опускати голівками донизу, щоб не накликати викидня або безпліддя.

Дерево Роду