Часто до трьох років дитя мало одну сорочечку, максимум дві - на зміну.
це зберігало енергетичну цілісність тіла. Хто має дітей, і сам міг спостерегти, що часто діти не люблять зміну одягу, або надають перевагу одній якійсь речі.
Тут же треба згадати і поширений в наш час секенд хенд. Якщо вже ситуація в сім"ї така, що без ношених речей не обійтися, то краще щоб це був хтось із рідні, здоровий фізично.
По тому як дитина зростала та міцніла і одяг її ставав все більше схожий на одяг дорослої людини, і кількість його збільшувалася.
Деталі одягу додавалися поступово: спочатку поясочок, потім штанці або спідничка, уже в підлітковому віці дитина отримувала своє перше взуття та зимовий одяг.
В цьому був не лише економічний сенс, більшість селян жили достатньо заможньо, це був перш за все ініціаційний процес. Дитину поступово вводили у світ дорослих людей. І отриманий новий одяг марекерував зміни, які відбуваються і житті і в психіці дитини.
Він наочно показував, що дитини перейшла певний рубіж, у який назад воріття не має, вона мала поводити себе відповідно до свого нового статусу, і зміни цього статусу бачили всі оточуючі, що надавало самоповаги і впевненості: уже не якийсь там безштанько, якщо вже в штанах, то має певні права і обов"язки у сім"ї.
Нажаль, сьогодні естетична роль одягу взяла перевагу над ритуальною, і тому з"явилися як гриби після дощу дитячі психологічні кризи: першого року життя, третього, сьомого, підліткові кризи.
Якщо простежити за народною педагогікою - то це якраз час зміни одягу в дитини та зміни її обов"язків у сім"ї. Час ритуального переходу.
У наш час дитина занадто рано починає відчувати себе на рівні з дорослим і психологічно не справляється із навантаженням, яке накинули на неї дорослі в угоду своїм естетичним та соціальним забаганкам.
Але як же все таки бути з вишиванкою?

Викладаю типи швів, які етнографами фіксувалися як дитячі - оздоблюючі.

Смерічка.
Це оздоблювальний шов, який застосовують переважно в дитячому одязі.
Шов «смерічка» вишиваємо зліва направо. Нитку закріплюємо і голку виводимо на лицевий бік.
Відраховуємо 6 вертикальних і 3 горизонтальні нитки, вколюємо голку. Відрахувавши 4 вертикальних нитки вліво і 2 горизонтальні нитки вниз, виколюємо її.
Голку виводимо і робимо такий же стібок у протилежний бік. Стібки з вивороту
лягають під кутом, лицеві стібки перехрещуються в центрі шва.

Розсипний хрестик (напівхрестик)
застосовується для оздоблення дитячого одягу, він виконується однаковими за величиною стібками подіагоналі в обидва боки.
Може бути виконаний як в горизонтальному, так і в вертикальному напрямках.

Ланцюжок (тамбур).
Використовується для оздоблення дитячого одягу, сорочок, рушників. Цей оздоблювальний шов з лицевого боку має вигляд замкнутої петлі, а з вивороту — суцільної строчки.
Тканину потрібно пересувати зверху вниз. Голку з робочою ниткою виводимо на
лицевий бік і набираемо на голку 4 горизонтальні нитки. Робочою ниткой робимо петлю справа налево і виколюємо голку, знову вколюємо в те ж саме місце, набираємо 4 нитки піткання і повторюємо шов.

Хрестикування («оксамитовий» шов)
Застосовують для оздоблення дитячого одягу, а також як декоративний шов.
З лицевого боку він являє собою перехресні стібки, а з вивороту — дві паралельні прямі
з маленькими стібками. Голку виводимо на лицевой бік тканини, з лівого боку ведемо по діагоналі вправо і набираємо на неї 2—3 нитки основи, витягуємо робочу нитку і ведемо по діагоналі вправо, набираемо знову 2—3 нитки основи і т д.

про символічне значення цих швів мова буде далі.

Добавлено (08.07.2010, 08:41)
---------------------------------------------

Шов "Смерічка", відомий ще під однією назвою - сосенка.
Попри всю свою нескладність в орнаментуванні та виконанні, цей шов має глибокий символічний зміст.
Сосна - це земне уособлення Світового Дерева. Вона знаменує собою єдність трьох світів божественного, людського і потойбічного, або ж єдність у життя людини народження і смерті.
Ритуально сосна, або ж її зображення, використовується в календарних річних обрядах та в обрядах родинного циклу, такі як весілля, похорони.
Серед річних відома нам усім новорічна ялинка. Як різдвяне дерево на Україні ялинка використовувалися задовго до рішення Петра 1 прикрасити нею царське свято. В ніч коли помирає старе сонце і народжується нове, молоде та сильне, ми вносимо символ єдності божественного і людського у свою оселю, або ж прикрашаємо, за європейською звичкою, двері ялиновим вінком.

Сосонкою прикрашають писанки на Великдень, святкуючи смерть зимового сонця Коляди і народження весняного Ярила.

Відігравала сосна важливу роль і в ініціацій них обрядах, для яких теж характерно поєднання смерті і народження.
Так весільне дерево, гільце, зачасту являло собою ялинову гілку або ж молоду ялинку чи смерічку. Всім відомі весільні шишки, які роздають гостям, проводжаючи їх додому.
Якраз ялинка символічно і вказує на ті процеси, які в на цей момент відбуваються у житті молодого і молодої, адже молода помирає як дівчина і народжується як жінка, молодий помирає як парубок і народжується чоловіком.
Під час похорон теж використовують ялинові вінки, а деякі види хвойних дерев висаджують на могилах, наголошуючи, що тут померла людина, а в іншому світі з’явився дух пращура.

У процесі народження дитини ми теж маємо символічну смерть плоду і народження немовляти, тому використання цього шва на дитячому одязі вказує на процес ініціації, який зараз переживає новонароджений, і, одночасно, захищає його в цей найбільш уязвимий момент його життя.

З часом, в міру того як дитя підростатиме, до цього шва можна додавати солярні символи, адже дитя символічно дорівнює новонародженому сонцеві. Таке поєднання сосенки і солярного символу характерно для великодневих писанок.

На мою думку, поєднання сосни і солярних знаків можна використовувати років після 5, коли активна, чоловіча енергія зростає і дитина вже може щось допомагати по господарству.